Поради ЛГБТ родинам

Діти у квір-родинах. Як говорити про різноманіття

Як говорити з дитиною про різноманітність сімей та як почати розмову про сексуальність та ідентичність з різними віковими групами дітей, розповідає психотерапевтка Ксенія Віттенберг.
Квір-сім'єю ми назвемо будь-яку родину поза межами гетеронормативної ідеї. Тобто ідеї, яка транслює нам уявлення про сім'ю, у якій обов'язково наявні мама, тато й діти. Усе, що виходить за межі такої родини, гетеронормативна парадигма не розглядає як норму, на жаль.

Говорячи про квір-сім'ю, ми скажемо, що до квір-родини можна віднести союз будь-яких людей, які вирішили жити разом, можливо виховувати дітей, можливо ні. Наприклад, це можуть бути дві мами з дітьми, два тати з дітьми, дві небінарні персони, трансгендерні люди, інтерсекс люди й будь-які інші люди всіх ідентичностей, які вирішили вести спільне господарство й можливо виховувати дітей.

У фокусі нашої уваги сьогодні якраз сім'ї, у яких діти є.

Часто я чую запитання щодо того, як бути квір-сім'ям, у яких ростуть діти, "адже суспільство ще не готове" до толерантного сприйняття сімей, які не перебувають в гетеронормативній парадигмі. Тому сьогодні ми поговоримо про те, як насправді це відбувається і спробуємо дати відповіді на найбільш часті запитання, які виникають у людей із квір-сім'ї, у яких діти вже є, або від сімей які лише тільки планують дитину.
Розпочніть із себе
Розвиток дитини відбувається в контакті, не сам по собі у вакуумі, а в контакті з об'єктом, як кажуть психологи. Об'єктом у психології називають уже сформовану особистість, зі своїми переконаннями, установками, моделями поведінки й таке інше. Отже, щоби передати будь-що кому-небудь, необхідно спочатку самому або самій наповнитися тим.

Перше, що я б порадила зробити людям, які замислюються над тим, як вибудувати свої відносини з дітьми щодо власної ідентичності, це прояснити це питання для себе. Тобто, з'ясувати власні переконання щодо своєї сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, спочатку для себе: «Яким словом я називаю себе? Я хто? Я бісексуальна людина? Я лесбійка? Я гей? Я небінарна персона?»

Добре, якщо ці слова звучать для вас нейтрально, якщо вони є природними у вашому лексиконі, якщо вони взагалі звучать у вашому повсякденному спілкуванні. Якщо ви невимушено і вільно використовуєте ці слова для позначання себе або інших людей, то це буде чутно також і дитині.
Як ми називаємо одне одного в парі?
Яке слово чують діти в цьому контексті? Чи називають партнери або партнерки одне одного дружина або чоловік, або іншими словами, які є загальноприйнятими в соціальному або юридичному контексті. Чи називають вони свій союз подружжям, сім'єю, родиною або якимись іншими словами?
Це також важливо визначити й брати до уваги, що діти чутимуть саме ті слова, які ви самі вживаєте щодо себе та партнера або партнерки.
Яка ваша поведінкова експресія?
Як ви виходите з тим, хто ви є, у суспільний простір, у розширений суспільний простір, за межами сім'ї або вузького товариства, або локальної ЛГБТ-спільноти?

Тут варто насамперед звернути увагу на такі аспекти, як безпека, оскільки деякі люди живуть у таких суспільствах, де все, що за межами гетеронормативності, може спричинити небажану увагу з боку інших. Якщо ви оцінюєте власне перебування в суспільстві як небезпечне, то я б радила брати це до уваги. Деякі сім'ї використовують так зване соціальне маскування, тобто за межами сім'ї не практикують певних дій, які прийняті в середині сім'ї. Наприклад, вони не обіймаються на людях, або навіть використовують інші форми звернень одне до одного. Нічого неправильного немає в тому, що ви чините так чи інакше. Оскільки лише тільки ви берете на себе відповідальність за власну безпеку, безпеку вашої сім'ї та ваших дітей.

Є складнощі, з якими ви можете стикатися і є ваше власне ставлення до того, як ви з ними обходитеся.

Розмови з дітьми про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичніть батьків

Дитина до трьох років
У цьому періоді діти ще не розрізняють ті аспекти, про які ми з вами власне говоримо. У цьому віці нам не треба нічого особливого робити, лише тільки жити так, як ми живемо, і те, що було проговорене до цього визначити для себе, як я буду себе називати, як ми будемо себе називати, яка наша соціальна експресія, як ми поводимося всередині родини й за її межами й таке інше.

Важливо в цьому періоді додавати варіативності. Тобто говорити про свій формат сім'ї, ставлячи її в один рядок з іншими форматами, наприклад, це могло виглядати так: «Люди, які живуть разом, називаються сім'єю. Ось, наприклад, твій друг Михайлик має тата й маму. Твоя подруга Христинка має лише тільки одну маму. Твої друзі Олеся й Олег мають бабусю, дідуся й тата. Ми маємо двох мам і двох діток і таке інше.»

Не раджу виділяти ту форму сім'ї, у котрій ви живете, як окрему або якусь унікальну. У цьому періоді для дитини важливо розуміння самого поняття сім'я й того, що сім'я це ті люди, які живуть разом.

Буде добре, якщо також у цьому періоді в дитини з'являться контакти з різними формами сімей, якщо ви маєте контакти з іншими квір-сім'ями, буде добре, якщо діти контактуватимуть з іншими дітьми, або із сім'ями без дітей, скажімо, з вашими друзями.
Дитина трьох — п'яти років
Тут додаються ще деякі аспекти до того, про що йшлося у попередньому періоді. Ми маємо слідкувати, щоби так звані наші пазли, наші картинки, не випадали з описів реальності, які дитина може здобувати з інших місць. Наприклад, у садочку, або в дитячому центрі вихователі або виховательки можуть розповідати дітям про родину і транслювати гетеронормативний варіант родини. Ми маємо доповнити цю картинку, наприклад: «Яка цікава інформація про таку родину, а є ще й інші, вони бувають так само такі й ось такі».

Важливо також у цей період пам'ятати, що діти самі по собі не виявляють цікавості до сексуальної орієнтації, або гендерної ідентичності й взагалі до того що дорослі називають сексуальністю. Часто дорослі сексуалізують дитячу поведінку й дитячі запитання, які насправді такими не є. Природна дитяча цікавість до всього, з чим дитина стикається, не варто інтерпретувати через власні дорослі призми сприйняття. Дитина здебільшого ставить питання щодо форми, хто як живе, а не до того, як це влаштовано в суспільстві. У віці від трьох до п'яти років зазвичай не потрібні зайві подробиці.

Якщо родина переживає раптовий камінг-аут із дітьми, у цьому віці це вже може мати місце, тоді можна дати коротку інструкцію собі, варто її продумати для себе заздалегідь.

Якщо це відбувається в якомусь місці, де присутні інші люди й вам доводиться розкривати власну ідентичність, або хтось раптово розкриває її, я раджу поводитися природно, ніби так і мало бути. Тобто вдавати, ніби всім давно відомо про те, що у вас квір-родини, про характер ваших стосунків. Коли дитина спостерігає, що батьки спокійні, вона не звертає увагу на негативний контекст, якщо він відбувся. Наприклад, хтось може поставити при дітях запитання «А ви що, лесбійки/геї чи що?» — можна сказати «Так, деякі люди є лесбійками/геями,» і продовжити розмову в попередньому тоні.
Дитина п'яти — семи років
Цей період визначається тим, що дитина виходить у так зване відкрите соціальне середовище й тут усе частіше виникають ситуації, коли дитина може залишатися без батьків з іншими людьми й може чути, що говорять про її родину або що говорять конкретно їй.

Якщо вам стало відомо про ситуації, коли хтось сказав дитині щось на кшталт «Твої мами лесбійки? У тебе родина, де немає мами, а лише тільки тато?» — то ми так само як і в попередньому пункті зберігаємо спокій і природним тоном пояснюємо, що деякі люди можуть говорити про інші родини тому що їх це можливо дивує.

Це та ситуація, коли ми можливо вперше переживаємо разом із дитиною етичний досвід і тут важливо не пропустити момент і поговорити з дитиною про те, що є люди, які можуть говорити погано про інших людей, також є люди, яким може не подобатися як живуть якісь інші люди. Наприклад, комусь може не сподобатися, що в родині немає мами, що живуть лише бабуся й тато, комусь може не сподобатися, що дві мами й жодного тата, комусь не сподобається щось ще. Й інколи такі люди, коли їм щось не подобається, вговорять що це ніби-то погано, але насправді це не є поганим. Поганим є те, що такі люди є й що вони так говорять. Це дійсно погано. А бути таким, яким ти є, ніколи не погано, це завжди нормально.

Відбувається така перша розмова з дитиною, де ми відповідаємо на всі запитання дитини, що так воно є. Якщо дитина почула якісь слова, ми коментуємо, кажемо, що такі слова існують, якщо це образливе слово, ми коментуємо, що так не говорять — говорять інакше, наприклад говорять слово лесбійка, гей, або квір. Ми можемо ці слова ввести в цю бесіду й пояснити, що ці слова означають.

А також частиною цієї бесіди буде домовленість із дитиною казати вам, коли вона чує щось таке у свій бік, що ви знаєте, як говорити з такими людьми й завжди зможете захистити її й себе.

Ще одним важливим аспектом була б нормалізація, підтвердити що так буває, у житті трапляється, інколи таке може бути й надалі та ви навчите дитину, як із таким обходитися, якщо воно з'явиться в її житті ще коли-небудь, як відповідати.
Дитина семи — десяти років
Ми говоримо приблизно те саме, що й у попередні вікові періоди, додаємо ще такі поняття, як, наприклад, стереотип, або дискримінація. Ми можемо пояснити, що означає слово хейтспіч, або мова ворожнечі.

І так само допомагаємо дитині нормалізувати, валідуємо її почуття, тобто говоримо, це нормально, що ти розізлився або злякався, що тобі було неприємно, усім було б неприємно в такій ситуації, допомагаємо пережити ці почуття й даємо зразки, якщо це необхідно, поведінкові або мовленнєві, що відповідати, що чинити, коли таке відбувається.
Підліток
Приблизно все те саме, що й у попередньому періоді: пояснюємо слова щодо дискримінації, а також можемо додати теми щодо насильства, булінгу, нетерпимості, якщо дитина виявляє зацікавленість, можна почитати більше матеріалів разом із дітьми або подивитися тематичні відео.
Важливо пам'ятати, що діти чують не слова, які ми обираємо і промовляємо, вони чують і сприймають наше ставлення. І те, як ми самі почуваємося в цій сфері, і буде видним і чутним нашим дітям. Тому на сам перед, я знов повертаюся до того, з чого ми починали розмову, необхідно навести лад всередині себе, щодо власної ідентичності, сексуальної орієнтації. Тоді вам буде значно простіше виходити з цими темами в спілкування з дітьми.