Як говорити з дитиною про гомофобію

Це висловлювання або поведінка, спрямовані на приниження людини з негетеросексуальною, або такою, що зчитується як негетеросексуальна, орієнтацією. Люди можуть піддаватися такому знущанню через зовнішність, поведінку, коло спілкування й багато інших якостей, які необов'язково мають прямий стосунок до орієнтації.
Більше термінології ви зможете знайти в публікаціях громадської організації «Інсайт» про ЛГБТ+ молодь.

Спочатку діти не наділяють слова «гей», «лесбійка», «бісексуал» значенням і емоційним забарвленням. Цю інформацію вони здобувають із середовища, у якому вони перебувають, тобто найчастіше від своїх батьків і однолітків, які теж у свій час дізналися цю інформацію від значущих дорослих. Діти не знають, що добре, а що погано, поки їх цьому не навчать. Якщо поглянути саме на феномен гомосексуальності, діти найчастіше засвоюють послання про це не безпосередньо з отриманих знань про сексуальну орієнтацію, а з оцінок дорослих з приводу правильних гендерних норм.

Буквально із самого народження ми починаємо засвоювати поняття того, як бути правильною дівчинкою, або правильним хлопчиком. Невідповідність цим рамкам часто підкріплюється присоромленням із боку оточення. Оскільки у суспільстві поняття гендеру й орієнтації залишається сплутаним, невідповідність гендерним нормам прирівнюється до гомосексуальності.

Отже, діти отримують повідомлення: якщо хлопчик поводиться не по-чоловічому, а дівчинка не по-жіночому, вони не вписуються в гетеросексуальну модель, а отже, у них інша орієнтація, а це погано й соромно.

Пояснювати значення слів.
Найкращий спосіб розвіяти міфи та фантазії навколо гендеру й орієнтації, це говорити. Діти починають використовувати слово «гей», як лайку, тому що вони почули, як це роблять інші. Можна запитати дитину, як ти думаєш, що означає це слово? Навряд чи ви почуєте відповідь про сексуальну орієнтацію, швидше за все ви почуєте, що дитина думає, що так можна називати когось, хто не вписується в колектив, або відрізняється поведінкою.

Психологи й психологині радять не починати пояснення з розмов про секс, якщо мова йде про маленьку дитину.

Почніть пояснення гомосексуальності з понять любові та близькості. Так, пояснення на кшталт, двоє жінок або двоє чоловіків можуть любити одне одного, створювати пару або сім'ю, заводити дітей, так само як ми з твоїм татом, або твоєю мамою, буде доречним. А якщо все ж підійметься питання про секс, нічого страшного, це теж можна пояснити так само як би ви пояснювали про свою сім'ю. У цьому може допомогти література.

Відомо, що діти до молодшого шкільного віку пізнають світ через гру, тому дієвим способом показати, які різні бувають сім'ї, може бути сценка або казка з персонажами, яких втілюють іграшки дитини. Також зараз з'являється все більше літератури, яка допоможе розповісти дітям про гомосексуальні сім'ї тоном прийняття та толерантності.

З такої літератури можна рекомендувати книгу «Мая та її мами» Лариси Денисенко, «Принцеса + принцеса: довго й щасливо» Кейті О'Нілл, «Історію Харві Мілка» Карі Кракова, «Король і король» Лінди де Хаан та Стерна Нійланда. В

Якщо у вашій родині є традиція розмов про прийняття й толерантність, це прекрасно, але тільки цього недостатньо. Краще слів діти засвоюють тільки приклад поведінки батьків. Ми можемо говорити про прийняття, але якщо наша поведінка видає ніяковість, настороженість, або роздратування щодо гомосексуальних людей, то діти точно помітять це.

Спираючись на вікову психологію, це можна пояснити тим, що діти більш чутливі до емоційних і тілесних проявів, ніж до когнітивних конструкцій. Насамперед варто розібратися з власними упередженнями, і тільки потім транслювати це дітям.

Дискримінація проявляється в різних формах, і діти намагаються створити власні патерни поведінки, з огляду на те, яке ставлення транслює до різних людей їхнє середовище. Якщо ми спочатку будемо вчити дітей тому, що всі люди різні, але у всіх мають бути однакові права, це значно полегшить нам роботу тоді, коли в дитини виникне питання конкретно про гомосексуальних людей.

Як це зробити? Робити акцент на схожості, а не відмінності. Це допоможе донести значення про базову цінність будь-якої людини. Так, люди можуть створювати родини, обирати будь-які професії, мати будь-яку зовнішність, релігію, моральні якості, незалежно від того, яка в них сексуальна чи романтична орієнтація. Така лінія поведінки також буде корисною, якщо дитина в майбутньому виявить свою гомо- або бісексуальність. Адже якщо із самого дитинства в родині панує атмосфера довіри й безпеки, то насамперед дитина буде звертатися за допомогою до батьків, спираючись на те, що вона не буде відкинута й залишена наодинці з питаннями, які її хвилюють.

У середовищі підлітків загострюється конкуренція за визнання. Якщо коротко, цей процес нормальний, тому що підліток вибудовує свою власну парадигму цінностей і поглядів. Усвідомлює свою окремість і унікальність від інших значущих фігур: батьків, однолітків, вчителів. Потреба у визнанні стоїть в одному регістрі з потребою в належності, тому підліток виявляє необхідність належати до якоїсь групи, бажано до тієї, яка розташовується вище в ієрархії.

Ієрархії підпорядковуються різні системи, які існують у нашому житті - система освіти, сімейна система, система стосунків між підлітками, і всі вони пронизані патріархальною культурою, яка диктує, хто буде розташовується в ієрархії нижче, а хто вище.

На жаль, ієрархія дуже тісно межує із системною дискримінацією, й під впливом середовища підліток часто починає обстоювати свій соціальний статус через поділ на своїх і чужих, тим самим приєднуючись до дискримінації різних вразливих груп.

Робота батьків і педагогів у цьому випадку полягає в тому, щоби донести до підлітка, що приниження кого-небудь не найкращий спосіб підвищити й захистити свій соціальний статус. А також, що бути в меншості не означає бути гірше.

Це стосується не тільки сексуальної орієнтації підлітка, але і його поглядів. Говоріть про важливість емпатії й опори на себе. Співпереживати й підтримувати вразливі групи не соромно й не принижує власну гідність.

Спираючись на все вищезгадане й подаючи дитині приклад толерантності, ви даєте їй зрозуміти, що відчувати себе цінною, доброю й достатньою, можна без пригноблення тих, хто більш вразливий.

Говоріть і про те, як ставати на захист тих, кого цькують.
Ставте в приклад інших підлітків, які виступають за рівність. Одна з центральних тем підліткової кризи, це сепарація від значущих дорослих і опора на горизонтальні стосунки, тому до однолітків вони можуть прислухатися більше ніж до батьків.

Запропонуйте дитині місця, де вона може здобути позитивний досвід підтримки ідей рівності від інших підлітків. Це можуть бути групи підтримки, шкільні та студентські ініціативи, онлайн-ком'юніті, фільми та література. Наприклад, усе більшої популярності в молодої аудиторії набувають фільми й серіали, у яких підіймаються питання й наслідки гомофобного булінгу, і дискримінації за ознаками СОГІ (сексуальної орієнтації й гендерної ідентичності).

Якщо ви вчитель або вчителька, то важливо не ігнорувати й не підтримувати гомофобні висловлювання і цькування в колективі. Чітко транслюючи свою позицію, ви не тільки виставляєте рамки тим, хто може ініціювати булінг, але й даєте зрозуміти, що до вас можна звернутися по допомогу, якщо вона знадобиться. Проактивна позиція і превентивні заходи визнані найбільш ефективною стратегією роботи з гомофобним знущанням у шкільному колективі.

Якщо хтось з учнів або учениць зробили вам камін-аут, завірте його або її в тому, що ви не будете розголошувати цієї інформації без згоди. У такий спосіб ви підтримуєте впевненість підлітка в тому, що ви безпечна фігура і вам можна довіряти.

Якщо ви шкільний психолог, або психологиня, то особливу увагу варто приділити конфіденційності звернень підлітків. Навіть розкриваючи факт звернення, наприклад, роблячи публічною проблему цькування, необхідно обережно обходитися з чутливою інформацією, яку підліток вам повідомляє.

У роботі з гомо- і бісексуальними підлітками вам допоможуть стандарти Американської психологічної асоціації, які дають психологам і психологиням основні орієнтири й опори в роботі з ЛГБТ-клієнтками, дають інформацію про обмеження й можливості переадресації таких клієнтів і клієнток, задають вектор позитивних практик і підкріплені додатковими ресурсами для підвищення кваліфікації.

Не озвучуйте зайвих здогадок і повідомте відкрито, якщо не компетентні в якомусь питанні. Краще зізнайтеся в цьому чесно й допоможіть підлітку знайти місця, де він може дістати відповіді на свої запитання.

Свої ж міркування краще підкріплювати тим, що вони відповідають сучасності та є перевіреними. Тут ви знайдете посилання на підручник із протидії гомофобії для вчителів. Дуже важливо працювати з гомофобними настроями всередині учительського колективу. Досі у школах чимала частина дискримінаційних висловлювань звучить саме від вчителів. Тому ЛГБТ-підлітки не можуть відчувати себе в безпеці кожного навчального дня.

Насамперед важливо говорити з керівництвом, і включати антидискримінаційну політику в статут школи. До колег по можливості варто доносити важливість прийняття в контексті підтримки здорової та продуктивної атмосфери в школі. Учні й учениці з хорошим психологічним здоров'ям, на яке дуже впливає школа, закономірно схильні показувати вищі результати в навчанні, вибудовувати пліднішу співпрацю, як з однокласниками й однокласницями, так і з вчителями й вчительками. А для вчителів можливість бачити хороші результати своєї роботи знижує імовірність вигорання. Також необхідно підключати до цієї роботи зацікавлених батьків і зовнішню експертизу, наприклад, місцеві ЛГБТ+ правозахисні організації.

Більше рекомендацій можна знайти в Заходах системи освіти у відповідь на булінг спричинений гомофобією від ЮНЕСКО.