Коли ми говоримо про повагу, часто маємо на увазі такі речі як рівність прав, доступ до послуг, свободу самовираження. Але повага починається з дрібниць: з того, як ми ставимося одне до одного в повсякденному житті, які слова обираємо, які запитання ставимо.
ЛГБТІ+ люди, як і всі, заслуговують на безпечне, вільне від упереджень спілкування. Проте досі трапляються ситуації, коли замість щирого інтересу або підтримки ми стикаємось з нетактовністю, вторгненням у приватне життя або навіть образами – часто не з лихих намірів, а просто через незнання.
Ми зібрали поширені фрази й запитання, які здаються «невинними», але можуть бути болючими або недоречними. І пояснюємо — чому краще їх уникати та що варто знати, аби наше спілкування стало більш етичним, чутливим і людяним.
Така фраза базується на хибних уявленнях про зовнішність, поведінку чи стиль життя ЛГБТІ+ людей. Вона натякає, що є якийсь “типовий” або “правильний” вигляд для геїв, лесбійокЖінка, яка має сексуальний, романтичний або емоційний потяг до інших жінок. More або трансгендернихЗбірний термін на позначення випадків, у яких гендерна ідентичність людини не збігається зі статтю, приписаною їй при народженні, або ж коли людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще узгоджується з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво. More людей – наприклад, що всі геїЧоловік, який має сексуальний, романтичний або емоційний потяг до інших чоловіків. More мають бути манірними, лесбійкиЖінка, яка має сексуальний, романтичний або емоційний потяг до інших жінок. More – маскулінними, а транслюди – легко впізнаваними.
Сексуальна орієнтація або гендерна ідентичність не визначають зовнішність людини. У ЛГБТІ+ спільноті так само багато різних стилів, особистостей і самовираження, як і серед гетеро-людей. Тож коли хтось говорить “ти не виглядаєш як…”, він чи вона, по суті, намагається втиснути людину в рамки уявлень, які не мають під собою жодного сенсу.
Для багатьох ЛГБТІ+ людей процес камінг-ауту (відкриття своєї орієнтації чи гендерної ідентичності) – це складний і болісний шлях. Далеко не всі мають прийняття й підтримку з боку родини. Деякі стикаються з осудом, тиском, психологічним або навіть фізичним насильством. Запитання про батьків може випадково зачепити дуже чутливу і болісну тему, про яку людина не готова або не хоче говорити.
Окрім того, таке запитання ніби натякає, що сексуальна орієнтація – це щось, що треба ховати або пояснювати. Або що її треба якось “узгоджувати” з батьками, виправдовуватися за неї. Але це не так. ЛГБТІ+ люди не зобов’язані ні перед ким звітувати про свою ідентичність, навіть перед найближчими.
Тож якщо ви справді хочете підтримати людину, краще дайте їй простір самій вирішити, чим ділитися. А якщо вже трапилось, що ви запитали щось занадто особисте – просто скажіть: «Вибач, якщо поставила_в надто інтимне запитання. Можеш не відповідати, якщо не хочеш».
Це і буде проявом поваги до особистих меж.
Це часто звучить з нотками сумніву або осуду – ніби стосунки ЛГБТІ+ людей автоматично виключають можливість створення сім’ї. Але це не так. ЛГБТІ+ люди, як і всі інші, можуть і хочуть бути батьками – і дуже часто ними стають.
Дехто має дітей від попередніх гетеросексуальних стосунків. Інші обирають сурогатне материнство, донорство, штучне запліднення або всиновлення. І кожен із цих шляхів – абсолютно легітимний та гідний.
Коли ставлять таке запитання, воно звучить так, ніби сім’я без гетеросексуальної пари –неповноцінна, а любов і турбота ЛГБТІ+ батьків – недостатні. Але численні дослідження показують: діти, які зростають у ЛГБТІ+ сім’ях, отримують стільки ж тепла, стабільності й підтримки, як і в будь-яких інших родинах.
Отже, перш ніж питати «А як же діти?», варто запитати себе: чому я вважаю, що ЛГБТІ+ люди не можуть бути добрими, люблячими батьками? У більшості випадків — це лише стереотип, який не має нічого спільного з реальністю.
Подібні запитання часто звучать у спілкуванні з ЛГБТІ+ парами – особливо, якщо йдеться про батьківство чи материнство. Але зазвичай у них немає щирого бажання зрозуміти – радше спроба втиснути небінарну чи незвичну для вас сімейну модель у знайомі «традиційні» рамки. Це запитання про «ролі», про те, хто з пари ніби «грає чоловіка», а хто «жінку». І це вже само по собі є стереотипним підходом до стосунків.
А ще – це дуже особисте. Хто і як вирішує народжувати, або кого дитина називає мамою чи татом – справа тільки цієї родини. Так само, як і у будь-якій гетеросексуальній парі, це не тема для обговорення з малознайомими людьми.
Це запитання базується на хибному уявленні, що у будь-яких стосунках має бути чіткий поділ ролей: хтось “сильний і головний”, а хтось “турботливий і м’який”. У гетеросексуальних парах такі стереотипи теж часто не працюють, але в ЛГБТІ+ стосунках вони взагалі не мають сенсу.
Ставлячи подібне запитання, ви, по суті, намагаєтеся втиснути стосунки між двома людьми у знайому вам модель, яка просто не підходить. ЛГБТІ+ пари – це не копія гетеро-пар з обов’язковим розподілом на «чоловіка» і «жінку». Люди в таких стосунках будують їх на взаєморозумінні, підтримці, любові – а не на виконанні заданих гендерних ролей.
Такі запитання можуть бути образливими, бо зводять стосунки до карикатурного шаблону, а не бачать у них справжній сенс — партнерство між рівними людьми. Тому краще просто сприймати пару такою, якою вона є, без спроб «розкласти по поличках».
Подібні запитання можуть звучати як спроба перевірити чи виправдати чужу ідентичність. Наче людина повинна пройти якийсь “тест” чи “досвід” з протилежною статтю, щоб її орієнтацію визнали справжньою. Але сексуальна орієнтаціяІндивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. Початково поняття охоплювало гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну орієнтацію, проте з виходом за межі гендерно-бінарної системи та розширенням уявлень про сексуальність варіації сексуальної орієнтації також набувають більшого різноманіття. More – це не вибір на основі досвіду, це частина особистості.
Уявіть, що гетеросексуальну людину питають: “А ти точно не гей? Може, ти просто не пробував?” — звучить абсурдно, правда? Так само абсурдно і некоректно звучать ці запитання для ЛГБТІ+ людей.
До того ж тема сексу – інтимна, і ставити про це запитання без дуже чіткого контексту або згоди – це порушення особистих меж. Якщо ви не готові почути щось подібне у свою адресу, не варто це запитувати й інших.
Це запитання порушує особисті кордони. Людей не запитують про подробиці їхнього сексуального життя просто тому, що вам цікаво. Особливо це стосується нових знайомих, колег, клієнтів чи навіть друзів – така цікавість є недоречною, навіть якщо ви вважаєте її «безневинною».
Коли це запитання ставлять ЛГБТІ+ людям, за ним часто стоїть не просто цікавість, а бажання “розкласти по поличках”, звести стосунки до сексуального акту, ніби це головне або єдине, що визначає людину.
Уявіть, що хтось підходить до гетеросексуальної пари й прямо питає: “А як ви займаєтесь сексом?” – це було б дуже дивно, грубо й образливо. Те саме стосується й ЛГБТІ+ пар.
Таке запитання звучить так, ніби бути ЛГБТІ+ – це «відхилення» або наслідок якогось болісного досвіду в минулому. Це не лише хибне припущення, а й дуже образливе.
Насправді сексуальна орієнтаціяІндивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. Початково поняття охоплювало гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну орієнтацію, проте з виходом за межі гендерно-бінарної системи та розширенням уявлень про сексуальність варіації сексуальної орієнтації також набувають більшого різноманіття. More не виникає через травму, розлучення батьків, насильство, «неправильне виховання» чи інші події. Це частина того, ким людина є, і не потребує жодного пояснення чи виправдання.
Коли ви питаєте, чи була травма, ви наче натякаєте, що з людиною щось не так, що вона «зламана» або має «проблему, яку треба виправити». Це стигматизує й травмує.
Психологічні дослідження давно підтвердили: немає жодного зв’язку між сексуальною орієнтацією та психотравмами. ЛГБТІ+ люди такі ж різні, як і гетеро-люди – з різним досвідом, історіями й життєвими шляхами.
Натомість реальну шкоду ЛГБТІ+ людям завдають саме упередження, цькування, дискримінація й подібні питання, які ставлять під сумнів саму їхню гідність.
Це питання звучить так, ніби сексуальна орієнтаціяІндивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. Початково поняття охоплювало гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну орієнтацію, проте з виходом за межі гендерно-бінарної системи та розширенням уявлень про сексуальність варіації сексуальної орієнтації також набувають більшого різноманіття. More – це щось, що людина має свідомо визначити або «відкрити» для себе в якийсь момент життя. Насправді, для більшості людей їх сексуальна орієнтаціяІндивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. Початково поняття охоплювало гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну орієнтацію, проте з виходом за межі гендерно-бінарної системи та розширенням уявлень про сексуальність варіації сексуальної орієнтації також набувають більшого різноманіття. More є природною частиною їхньої ідентичності, яку вони просто відчувають, а не визначають на основі якоїсь точки перелому.
Уявіть, що вам хтось питає, коли ви зрозуміли, що ви гетеро. Це питання здається дивним, тому що для більшості людей це не є особливо важливим моментом в житті. Вони просто завжди були такими. Те саме стосується ЛГБТІ+ людей: їх орієнтація – це частина того, ким вони є, і розуміння цього зазвичай не потребує якихось великих усвідомлень чи рішень.
Питання «коли ти зрозуміла_в?» припускає, що бути гомосексуальними – це вибір, який людина робить, і що цей вибір можна було б змінити. Насправді, сексуальна орієнтаціяІндивідуальна внутрішня властивість людини мати сексуальний, романтичний або емоційний потяг до людей певної статі або гендеру. Початково поняття охоплювало гетеросексуальну, гомосексуальну та бісексуальну орієнтацію, проте з виходом за межі гендерно-бінарної системи та розширенням уявлень про сексуальність варіації сексуальної орієнтації також набувають більшого різноманіття. More є природною, і вона не залежить від того, коли саме людина усвідомила свою ідентичність. Це так само, як запитати когось: «Коли ти зрозуміла_в, що ти любиш шоколад?» — це просто частина твого досвіду, без особливого моменту відкриття.
Це питання передбачає, що вигляд людини має бути чітко узгоджений з її гендерною ідентичністю. Однак це не так. Людина може мати вигляд, який вам здається “мужнім” або “жіночим”, але це не означає, що вона обов’язково відчуває себе такою в гендерному плані. Гендерна ідентичністьВнутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися або не збігатися зі статтю, приписаною цій людині при народженні. More – це внутрішнє відчуття того, ким є людина (чоловіком, жінкою, чи, можливо, жодним з цих варіантів), і вона може не відповідати тому, як інші бачать її зовнішність.
Наприклад, чоловікЛюдина, яка має чоловічу гендерну ідентичність незалежно від її статі та/або гендерної експресії. More може носити одяг, що вважається «жіночим» або мати певні риси, які вважаються більш «фемінними», але це не обов’язково означає, що він хоче бути жінкою. Те саме стосується жінок: вони можуть виглядати більш «мужньо», але це не вказує на їхнє бажання бути чоловіком. Вигляд людини може бути результатом її особистого стилю, самовираження чи просто зручності.
Таке питання може бути дуже делікатним, особливо якщо людина є трансгендерною або не відповідає традиційним уявленням про чоловічу чи жіночу зовнішність. Задаючи такі питання, ви ризикуєте виявити непорозуміння щодо гендерної різноманітності та створити незручність для людини. Це також може привести до підсвідомого тиску, щоб людина змінювала свою зовнішність, щоб відповідати чиїмось уявленням.
Таке запитання базується на хибному припущенні, що сексуальна орієнтація – це результат браку “досвіду” або якогось неправильного вибору. Нібито якщо гомосексуальна або бісексуальна людина просто спробує стосунки з людиною протилежної статі, вона “передумає” або “зрозуміє”, що була не права. Це дуже принизлива і недоречна ідея.
Уявіть ситуацію навпаки: гетеросексуальній людині кажуть, що вона “просто ще не пробувала бути з кимось своєї статі”. Це б прозвучало дивно, недоречно і образливо, правда ж?
Крім того, така фраза знецінює досвід і самоідентифікацію людини. Це ставить під сумнів її право бути собою і знати себе краще, ніж сторонні люди. Для ЛГБТІ+ людей такі коментарі можуть бути особливо болісними, бо часто вони вже стикались із сумнівами, засудженням чи навіть насильством через свою орієнтацію. І подібні «поради» лише підсилюють тиск і дискримінацію.
Таке формулювання звучить так, ніби людину обирають не за її досвід, експертизу чи інтерес до теми події, а винятково через її ідентичність – щоб “додати різноманіття”. Це знецінює особистість і перетворює людину на «символ», який має створити видимість інклюзивності замість справжньої участі.
Інклюзивність не про те, щоб “додати когось із ЛГБТІ+ для картинки”, а про створення безпечного простору, де кожна людина має рівний голос. Якщо ви запрошуєте когось – варто звертатися до них як до фахівця, спікера чи активіста, з повагою до їхніх навичок та досвіду, а не до ярлика, який “закриє” пункт у чек-листі.
Для багатьох ЛГБТ+Абревіатура: лесбійки, геї, бісексуальні, трансгендерні, інтерсекс, квір-люди та інші. More людей така “вибірковість” може бути образливою: це ніби їх помічають лише тоді, коли це комусь вигідно або потрібно для “показухи”. Люди не зобов’язані репрезентувати свою спільноту щоразу, коли когось треба “виставити”.
Запрошення має бути особистим і щирим: “Ми будемо раді твоїй участі як людині, якій є що сказати/показати/поділитися”. Бо саме так формується справжня рівність — через повагу, а не через формальне дотримання «інклюзивної картинки».
Отже, певні стереотипні уявлення, з якими ми стикаємося, час від часу в нашому житті, звісно, впливають на те, як ми будуємо наше спілкування із людьми різних категорій.
Якщо ви десь впізнали себе — це не страшно. Усі ми можемо щось не знати або помилятись.
Головне – вчитися, слухати й змінюватися.
І якщо ви випадково сказали щось некоректне – просто спокійно вибачтеся і продовжуйте розмову. Це нормально.